Уткомэн

Шовк

Перш ніж стати письменником, Алессандро Барікко був музикантом. Може, тому поетична мова «Шовку» нагадує пісню своїм неспішним плином, своїми повторами-приспівами. Слова цієї пісні – про коштовний шовк, про чоловіків, які заради справи свого життя вирушають за край світу, які творять красу, аби віднайти у цьому житті сенс. Але в пісні є й мелодія. Це кохання, це жінка – витончена, вірна, пристрасна… Ерве Жонкура, що половину життя мріяв про недосяжну японську красуню, тиха музика кохання завжди огортала, як невагомий шовк, дарувала прохолоду в спеку і зігрівала в холодній самотності.

Человек может взобраться на самую высокую вершину; но долго там оставаться он не может.

Отдамся в хорошие женские руки. В еде неприхотлив, налево отгулял, к туалету приучен, зарплату домой. Есть паспорт и прививки. Отзываюсь на котю, птеню, солнце моё и др. Фразу: — Мама делает по—другому! — не употребляю. Не кастрирован.